НОСТАЛЬГІЯ

НОСТАЛЬГІЯ

Дощ проливає сльози на мої плечі
Він змиває кров з гострих ран
Любов кудись несуть великі течії
Але у серці залишиться шрам

Шрам від слів, шрам до болю
Він від тебе і любові
Рани гострі не загоять
Дощу краплі на долоні.

Я сяду на лавку у парку пустому
Піймаю я погляд нічних ліхтарів
Сьогодні ніхто не чекатиме вдома
І ти вже до мене не прийдеш вві сні.

Ти думаєш легко мені тут без тебе?
На лавці холодній у парку нічнім
Ловити це марево сіро-зелене
І слухати краплі на своїм плечі.

Не хочу я сонця й тепла я не хочу
Хай падає дощик на мої вуста
Бо в ньому я бачу твої щирі очі
І погляд гарячий мене зігріва.

Я згадую знову твої палкі губи
І руки що ніжно торкались моїх
Й гарячі обійми, слова, поцілунки
Але не став ти єдиним в моєму житті!

Та, що кохає