У ЛЮДИНИ ЖИТТЯ ІЗ ДОРІГ
У людини життя - із доріг,
Наче зітканий майстром килим.
Спека, дощ чи мороз, чи сніг -
Рідний край додає мені сили.
Межівська сторона ти моя,
Доля щедра для всіх – твоя.
Найчистіша душа – то люди,
Які люблять тебе всюди.
Їде потяг один у Львів,
А вечірній - спішить в столицю,
І на станції Межова
Доведеться йому зупиниться.
У Росію і на Кавказ,
В Севастополь, Донбас - мчить стрімко…
Я радію, горджусь, що в нас
В Межові є для всіх зупинка.
Простір. Час. І зустрічі знов.
А коли на душі буде гірко,
Приїзди в Межову. Тут любов,
Тут твій затишок – рідна домівка.
Прекрасний вірш! Мені він найбільше подобається...
ВідповістиВидалити