ЗВЕРТАЮСЬ...

ЗВЕРТАЮСЬ...

Тепло і світло, і життя,
І нескінченна пустота.
Все це міняється з роками,
Одначе сміх не буде з нами,
Не буде й страху...
Вже ніщо не порятує нам добро,
І не зупинить страшну силу –

Кохання вічне й терпеливе,
І доблесть праведну твою,

Яку я в пеклі прокляну
І беззупинну страшну волю,

яку в безмірній непокорі

Поглине темрява страшна.
А там сидітиму і я...
І споглядатиму як вічність

Кружляє навколо життя,
І поглинає ту покірність,

Яка булла, коли ще я кохала...
Знай, мої звертання, все це не дарма
Колись згадаєш, як воно,

Як життя тобі клонилося до ніг,
А ти злякався труднощів і втік...

Таня Давиденко