Людмила Яцура - ДОРОГИ

Олексію Антоновичу Зоцу

Дороги…Це ними життя написане.
Дороги – красиві веселки-мости,
Дороги – це пам’яті розсипи бісеру,
І дерева роду міцні паростки.

Із степу-колиски тягнулись стрічками
Дороги дитинства, де ранки заграв….
Це чисті стежини, роса споришами,
Босоніж які хлопчаком протоптав.

У юності шлях полинами покритий,
Важкий він із диму, крові, вогню.
Початок його із червневого літа
Птах чорний коли приніс миру війну.

Та сила любові міцно тримала,
Давала цілющі краплини життя.
В нім кожного зірка яскравий є спалах
Найкращі і справжні завжди почуття.

Приймають цю віру й надію хвилини,
Це щастя, що радість рокам додає…
Коріння з малої землі-батьківщини,
І дерева мудрості ріст постає.

Від чистих джерел і батьківських порогів,
Від ранніх світанків, де доля жива,
Ми вдячні стежкам і шляхам, і дорогам
Від серця й душі, у поклоні, слова.

Ми любимо їх усіх різних, без значення,
Вони люблять нас, відсуваючи тінь…
А ще спішимо, як на перше побачення,
В єднанні міцному – зв’язок поколінь.

25.11.2009