БАЛАДА ЛЮБОВІ
Милий мій! Світлий мій! Шлях твій далекий.
Може в хурделі він? Може в дощі?..
Сумно якщо – нехай пісню лелеки
Зів’ють з молитви моєї душі.
Може кидають в лице суховії?
Може на блуд начаклують стежки?
Темно якщо – нехай задля надії
В небо поставить хтось з воску свічки.
Й плачуть вони полинами до рання,
Котяться з неба, немов зорепад,
Щоби по них, квітлих вперше й востаннє,
Хтось – хай не ти – зміг вернутись назад.
Милий мій! Близький мій! Кладка дощата
Збита зі снів в першу північ весни
В березні тім, де проталин очата,
Ляже на річку, аби провести.
Боляче, може, тобі між вогнями?
Холодно, може, тобі серед злив?
...Хай же свічки ті горять полинами,
Щоби відваром трави зі словами
Хтось – хай не я – відшептав і зцілив.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.