Він і Вона
Вона – із залишками літа у волоссі,
А Він – груднева хмара із дощем,
В Її очах колишиться колосся,
А в Нього – зелень схована плющем.
Вона одна в юрбі, а Він – удома,
Вона не вміє бути не одна,
Його накриє сіра хвиля втоми,
Вона і так завжди іде сумна.
У Неї хід – це ледве чутні кроки,
А Він біжить, неначе від життя,
Вона лякається у темряві сороки,
А Він, напившись, лине в небуття.
Вони живуть в одному світі, на одній планеті,
Проходять по одних і тих шляхах,
Вони знайомі тільки в Інтернеті,
Самі ж у різних особистісних світах.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.