Час...
Котилось літо до заходу,
І відмирало все живе.
Ніщо не сповільнило ходу,
Тільки лиш серденько моє.
Уже дерева золотяться,
Холодний вітер виграє.
Радіють люди, веселяться,
Осінній дощ надворі л"є.
Й в моєму серці наче осінь,
Хоча... напевне, вже зима.
Нерозумію я ще й досі,
Чому, з тобою я одна?
В стосунках наших заметілі,
А у словах - холодний лід.
Глухі ми стали, наче стіни,
Німі вуста і... болі слід.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.