Губи шепочуть неначе закляття...
Губи шепочуть неначе закляття
ті заповітні слова.
Зкинуті маски і душі розп'яті
на алтарі почуття...
Я розчиняюсь в твоїй атмосфері,
хоча й немає ще нас...
Тільки б лишались відчинені двері...
Тільки б слова без прикрас...
Я чомусь вірю очам, що як небо.
В них залюбки потону..
Як би була я сьогодні без тебе?..
Цього ніяк не збагну...
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.