Михайлу Пудлі
Де безкрая небесна синь,
Де думки і листи прозорі,
Ти сюди птахом білим прилинь,
В Межівщини пірни роси й зорі.
Наш душею відкритий край,
Де зозулі кують без ліку,
Пам’ятає твій словограй,
Душу щедру, багату, велику.
Ти купавсь у словах, як хлоп’я у воді
Веселковим барвистим літом,
Влучне слово, як промінь грайливий ловив,
Гумор сипався зернами сміху.
Це для нас, для життя всі дороги твої,
Поле рідне твоє, волошкове
Засівав ти душею, а може й слізьми,
Дарував міць у кожному слові.
Посміхайся отак ти завжди нам здаля,
Срібло перлів твоїх - дарунок,
Бо для пам’яті серця рідна земля,
Як від Бога любов і цілунок.
26.02.2013
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.