Твої слова надихають безмежно
Історії ті вбивають так ніжно
Й водночас пробуджують жагу до життя
Я хочу боротися і йти до кінця
Я знову у сні - без часу й обмежень
Мені вистачає мрійних спостережень
Живу й помираю від кожного слова
Нехай не кінчається дивна розмова!
Ти чуєш? Я прошу, втоми мою спрагу
Зів'янути в світі я зовсім не прагну
Навчи мене жити за помахом долі
Лиш ти надихаєш сповна і доволі
Бо всі в тому світі немов манекени
Чіпляються їх неважливі
проблеми
Щоденні турботи відкинути хочу
Й поринути в море нескінченної ночі.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.