ЛЮДМИЛА ЯЦУРА для "ЖІНКИ-УКРАЇНКИ"

ЛЮДМИЛА ЯЦУРА для "ЖІНКИ-УКРАЇНКИ"

1.Яким був для Вас рік минулий?
2. Що чекаєте від нового, 2014 року?

А рік пройшов… не просто. Пролетів!
Спочатку сніжно-зимно завертів…
Казкові краєвиди… степ ві сні…
Снігуроньки-берізки у дворі…
В льодяні іграшки смереку одягали,
А нас з святами щиро всі вітали.
Родина разом – щастя так багато
Дзвінкоголоса щедра і завзята.
Сини – орли! Їх половинки – наші доньки,
А внучечка це – сонечко в долоньках.

Традиції в родини є: з святами в радості вітати,
Частенько в гості приїжджати, коріння роду пам’ятати,
Вдихати цей безмежжя край,
В садку збирати урожай,
Поговорити вечорами, коли багаття тріскотить
І загадати ще бажання як зірка падає, летить.
А зорі видно…і Чумацький шлях
Світ пізнання такий живий в очах..
Красу побачити у всьому,
То ж починаймо із малого…

Тепло весни… земля-криниця…
І розквіта і чепуриться
О! як пишаюсь я оцим!..
Це вище всіх найкращих слів!
Які ж ви гарні межівчанки,
Коли встаєте спозаранку,
Коли ви вмієте співати,
І душу щедро відкривати,
Ще вишивати… ще кохати…
І родом вміти дорожити
І просто жити… просто жити.

Моя земля, як м’ята-рута
Жива і Богом не забута,
Від неї тут така йде сила,
Найбільше тут поетів і письменників зростила.
Та це поки слова загальні,
А кожен місяць я в вітальні,
Що краєзнавчою зоветься,
Душа-Зоряна, світле серце.
Мої посвяти людям милим,
Дорогам, що мене зростили,
Мої посвяти Україні
Й перлині степу – Межівщині.
А рік і справді кожен – плідний,
Сказати слово вчасно рідне,
Ще дітям петриківські майстер-класи,
Як бачите, на все хватило часу.

Колись давала клятву Гіппократа –
Допомагати завжди людям рада,
Ще написала методичну книжку
З масажу дітям, ілюстровану, у віршах,

Ще освітянські поетичні перемоги,
В пригодах мандри… Мчать дороги,
Несуться з вітром, з часом мрії
Вже й Новий рік! Родиною зустріли,
Я вдячна Богу! Крок за кроком
Дарунком був мені або уроком,

Що недарма живу я в світі цьому,
Що пізнаю його із щирою любов’ю.
Тепло я людям вмію дарувати,
В собі ще Бога пізнавати.

А мрії? Як же без них жити,
Надіятись, плекати і творити?
Уміти слухати, ще – вміти донести!!!
Не випадкові зустрічі і друзі
В спіралі нашого життя, у нашім крузі…
Який наш шлях? Тернистий… до зірок!
Всьому свій час, година і свій строк.

Тож хочу, щоб Земля була у мирі,
Щоб діти всі – в родинах і щасливі,
Щоб люди вміли вірити й радіти
І промінь світлий в своїх душах відродити! 6.01.2014