Заховалося Справжнє десь глибоко,
Хто ж так довго зводив ці мури?..
Йому й, справді, взяти та вирватись,
І Душа не страждала б у журі.
Непідступністю маска мічена.
Серце – камінь і погляд із холоду…
Може десь дуже глибоко відчаю
Відчуття живе зраджене голодом.
Те закрите, безжально, брамою,
А чи йде десь війна із собою,
Коли межі уже переступлені,
Чи те Справжнє проснеться до бою?
Є у кожного шлях, своя книга життя
Та чи Его Справжнє відпустить,
Щоб собою лишитись з живим почуттям,
Зрозумівши уроків всіх суть ту.
Заховалося справжнє десь глибоко,
Хто ж так довго зводив ці мури?
Йому й, справді, взяти та вирватись,
І Душа не страждала б у журі.
24.02.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.