Браття мої!
Та ми ж за країну,
де кожного серце й без пострілу гине.
Не треба і кулі в шолом, ні у ноги,
Душа вже впадає, проте дух наш ще вольний.
Тут сильна червона кров, правда народна,
Та ми ж за жінок, за родини свободу,
За діток маленьких, за наше майбутнє,
За душі загиблих майданних героїв.
Та хочу щоб знали усі ,
Майдан є, майдан буде,
Допоки не зникне безчестя кроваве негодне
Це моя країна, не страшно нічого,
Допоки жива моя матір і воля.
Та ми ж за ту віру, за ту честь, патріоти,
Не зрадим, ні доньки, ні сина народу.
Якби хто сказав, що духу не має,
А дух незрадливий і вірі і правді.
Не має прощення, не має надії,
Що проститься, зрадлива, минула подія,
Подія убивча, мого побратима,
Що за мене, за тебе, гідно загинув.
Я хочу тут жити, хіба це не мрія?
Це вірність моїм святій Україні!
Вона є й та матір, мене сколихала?
Тепер я за неї й додолу поляжу/
В коліна я зрадникам ніколи не впаду,
Лиш Бога просити навколішки стану.
Ми знаймо, разом нас багато, ми сильні,
І конче тепер потрібні родині.
Хіба ми зможемо себе поважати,
Коли відступити, диктаторське слово
Мою честь, гідність хоче продати.
Ми зможемо потім жити, як треба, як буде,
Але ж душа помре без свободи.
Покорити не вдасться український народ,
Це сила гласна, це дух козака,
це моя країна і слова- правда свята .
(Ольга Волконская)
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.