А й правда, що зробилося з людьми?
Де ж душі заблукали, заблудились?
Вкраїна в сумі, вмита кров’ю і слізьми,
Як дівчина у розпачі… Молилася???
Молилася, молилась на колінах,
Просила долі, щастя і добра,
Була собою, нею і лишилась,
Нескорена і горда, чарівна.
Хіба ж таку красуню та топтати
Незваним, скаженілим ворогам?
Вона ж єдина, як у серці мати,
Народ – один, і є життя без зла.
Молюся серцем жінки за дитину,
За цвіт калини, батьківський поріг,
За всіх людей, щоб тут жили щасливо
У сонцесяйві зоряних доріг.
13.03.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.