Людмила Яцура - Землі своїй не зрадити ніколи

Торкає промінь лагідний віконце
І будить душу неповторна мить…
Дарує ранок день із сходом сонця,
Він птахом світлим у життя летить.

За горизонтом Райполе – Рай, Поле…
І корені мої не заросли,
Балки, степи – це чорнозему еталони
Завжди у гордості, завжди в мені були.

А Райпільщина в праці… сіється і родить –
Соняшниковий і пшеничний рай,
А землю цю вивозили в Німеччину,
На чорноземі нашому, щоб там розквітнув край.

Землі своїй не зрадити ніколи,
Це те святе, струна коли бринить,
Сльоза у серці, її чути стоном…
Любов і журу цю нічим не загасить.

Ці витоки дарують зміст життя,
Найвища цінність в ньому – Люди,
Добро і щирість, і любові почуття
Ведуть мене дорогами усюди.

Я вдячна райпільській землі
І пращурам, корінням мого роду,
Що я живу, що Україна у мені,
Що я завжди горю своїм народом.

03.03.2014 Людмила Яцура