Чи зможу зрозуміти я тебе,
На різних ми з тобою берегах,
Вже скільки років я запитую себе,
Де правда заблукала у очах?..
Чи зможу зрозуміти я чому,
Ошатну одягнувши вишиванку,
Що у душі за цим?.. Скажи кому
В прислузі ти і про що мрієш зранку?..
Чом зрозуміти мені треба,
Який твій світ з ціною в гріш,
Яке в твоєму серці небо,
Чом там льоди й морози лиш?..
І чи потрібно їх топити?
Стежини різні… я не там.
Чи зможу все це зрозуміти,
Віддавши всі думки вітрам?
Що є, те є, я відчуваю, бачу…
Між нами прірва… лицемірству – ні!
Болить душа моя, твоя – не плаче,
А ходимо удвох і по одній землі..
Коли за крісло – шкурне діло,
Когось підштовхують здаля,
У того совість в летаргії,
Той не читає «Кобзаря».
Не береже він в серці хрестик,
Бо голка в пальці не колола.
Та йде весна і крига скресне.
Почуте буде слово Богом .
04.02. 2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.