Коли над землею нависла війна,
Зозуля не стала цей час рахувати...
Відкрилася неба печалі струна -
Це світ яблуневий лишали солдати.
У вічність летіли... Чи є вороття?
Тепер чи наш край споглядають?
Чи є у нас радість? Таким є життя?..
Салют це чи постріл лунає?..
Чому така довга в цім році зима,
Весна зажурилась і плаче?
Мовчить чом зозуля, не знає й сама...
Пливе Україною кача.
А я свою долю нікому не дам,
в ромашках, барвінку хрещатім.
Душа, щоб любити цей з маками край
у смутку, роботі і святі.
9.05.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.