Моя прифронтова ти Межівщино,
Чи знала, а чи думала коли,
Що буде день, настане та хвилина,
Тримати честь, що робить нас людьми.
А день новий вмивається зорею,
Вона вся тут із присмаком війни
Та віра є і перемога з нею,
Підтримка духу – синьо-жовті прапори.
Тут вулицями нашими «паради»
І сльози на очах у матерів…
В одному перевеслі горе й радість,
Безпосередність тільки в хлопчаків.
Солдати помахають їм рукою,
Бо далі бій. Де ж небо тишини?
Які ж ви хлопчики, які ж ви всі герої,
Живими поверніться із війни.
Моя прифронтова ти Межівщино,
Чи знала, а чи думала коли,
Що буде день, настане та хвилина,
Тримати честь, що робить нас людьми.
23.08.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.