Золото під ноги,
В ньому всі дороги…
Осінь своїм смутком
Душу сповиває.
Дивляться троянди,
Просяться до кого?..
Це журби кохання,
Хто його не знає.
Десь співає вітер
Вище верховіття,
Мрію не здолати,
Бо вона жива.
Є одне і справжнє
Почуття навіки,
Є одна мелодія,
Є одні слова.
Приведуть дороги
Серце до порогу,
Зустріч – щира казка,
Навіть коли сон.
Розкажи про весну
І я знов воскресну,
Я - троянда в осені,–
Вірності любов.
26.10.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.