...печальна історія... німі фото...
твої очі печальні... мене розриває...
це кохання якого так не вистачає.
Голосні образи, дзвінки, повідомлення,
сумний голос, наче якась утопія...
зникла моя до тебе філантропія.
Звідки та злість? Шукаю. Не знаходжу.
Приходить душить мене вночі. Я тікаю.
Боюсь до такого стану потроху звикаю.
Коли ж закінчиться це божевілля?
Тягне до тебе. Тягне і водночас штовхає.
Чому відбувається так? - Мабуть, тому що кохаю.
Engie
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.