без кінця говорити про життєві тривоги
такі теми не варті цента
не чекайте від них і каплі життя
пробивати мури повсякденних тюрем
зустрічати моменти
шукати безумців
коли дощ пронизує серце
розриває метал і плоть
на горизонті стоїть маяк
між сходом і півднем
там, де все стає зрозумілим
куди всі ми тягнемось
де рано чи пізно…
надіюсь що пізно
Юрій Живаго
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.