Мар
2016

Ольга Мальцева — Яблунька

Маленька яблунька так довго підростала
Уперше зацвіла і з острахом чекала,
Чи будуть яблучка?
І народилось два.
І яблунька від щастя ледь жива,
Все літечко ті яблучка плекала:
До сонечка ласкаво виставляла,
Ховала від сердитої грози,
І гріла від холодної роси.
Співали їм пісень пташки й джмелі,
І йшло тепло від рідної землі.
І яблучка поволі підростали.
… За літом тихо осінь підступала.
Вже не ховала яблунька плоди —
Гордилася, й незчулася біди:
Йшов мимо деревця один митець,
Дістав папір із папки й олівець,
Він довго милувався й малював.
А потім яблучко одне зірвав…
Всю ніч маленька яблунька не спала —
останнє яблучко, тримаючи зітхала.
Зітхання те почув осінній вітер —
Став листя обривать, хитати віти.
І бідній яблуньці вже сил не стало-
Останнє яблучко в траву упало…
… А вранці хлопець яблуко підняв.
І сум осінній деревце пройняв,
Заснула яблунька, й до самої весни
Про рідні яблука їй бачилися сни…

І я мов яблунька, бо маю відчуття,
Що вже до осені наблизилось життя.
Боюсь, що скоро, чи якийсь митець,
Чи вітер буйний, хлопець — молодець
Зірвуть два яблучка моїх — дві доні,
І їх не втримають мої долоні.
Вони потраплять зовсім в інші руки…
А далі що?
… А далі підуть внуки…
Ольга Мальцева

285 просмотров всего, 1 просмотров сегодня

КОМЕНТАРІ