Мар
2016

Микола — Марк Луценко — «Всього лише монета»

Послухайтесь до Моїх слів, панове,
Давно хотілось дати Вам щось нове
В голові вже все на те було готове,
Хоча здалось що діло це бредове
— Воно Для мене стало принципове.

А я ішов немов ота вівця,
Шукаючи того кінця,
Себе рівняв я до гравця,
В руках тримаючи вінця,
За душу кожного бійця,
Благаючи прощення у творця,
Що піднялась рука митця,
Писати про мерця,
Такі зворушливі слівця:

До уваги беручи кожного резидента,
Я Вам заявлю, що на пост президента,
Ще не було гідного претендента.
Хотілось б нам кращого варіанта,
А не байдужого гаранта,
Схожого до колаборанта.
А з нас заради їхнього «момента»,
завжди знімалась рента,
і навіть з бідного студента,
ти перетворишся у їх клієнта.
— оце і сповідь мертвого доцента.

Пікірує чорнявий птах,
котрий мені зриває дах,
котрий нагадує про жах,
такі у своїх хороводах,
кричать що прийде крах.
— так пише псих в сторінках.

До рук узяв я автомата,
грудьми закрив малого брата,
і не послухав я тоді ні мами, й тата…,
А перед очима, сім’я, родина, рідна хата.
— такі рядки загиблого солдата.

Мене зразило молодого ?
Я ж був би кращий за «старого»,…,
Завжди не мав часу, я для здоров’я свого
І не ходив я до святого;
Мені було не до того.
Я не чекав кінця швидкого,
Тому не міг судити строго.
— Останні записи хворого, отого.

Я всього лише монета,
Не робіть мого портрета,
Мені далеко до атлета.
Немов зажована касета,
Я вам описую розмитого макета,
Для нашого життєвого дуета,
В якому ми збудуємо плота,
І відпливем до іншого порта.
— Такі слова незнаного поета.

Микола — Марк Луценко

464 просмотров всего, 1 просмотров сегодня

КОМЕНТАРІ