Фев
2009

Людмила Яцура — МІСТО ЮНОСТІ НАШИХ ДІТЕЙ

127МІСТО ЮНОСТІ НАШИХ ДІТЕЙ

В теплий серпень думки полетіли,
Перетнувши простору час…
Ми на Набережній зустрілись,
Щоб згадати потім не раз:
Ті щасливі студентські роки
Сесій, заліків, черг у кіно…
Парки, сквери, трамвайні зупинки…
Час побачень… Дзвінки… Телефон…
І ромашкові ніжні букети…
Ще коротких ночей казки-сни…
І любило нас юності місто,
Бо його любили ми.
Скільки пройдено тут кілометрів,
А за ними кохання слова…
І життя ми пишемо книгу –
В ній розмова щира, жива.
Кожним кроком мережили пам’ять
Шум Озерки, заводів вогні,
Хвиль Дніпрових ранкове вітання,
Обеліски років сумних…
В місто юності я приїжджаю,
В його ритм поглинаю усе…
Голос чайок угору злітає
І кохання пісню несе.
А життя, як мінливі хвилі,
Кудись мчить, метушливо пливе…
На Дніпрі Європейське місто
Із мільйонним серцем живе.
Зустрічають закохані пари
Весни нових своїх «радостей»,
Стало місто, як дівчина, гарне,
Місто юності наших дітей.

575 просмотров всего, 1 просмотров сегодня

КОМЕНТАРІ