Дочекалася, домолилася…
А сама вже з коханням простилася,
Дочекалася в доні донечки,
І засяяло в домі сонечко.Помолодшала вся від радості,
Впали глибоко роки старості.
І журба нехай не вертається,
Оченята тобі посміхаються.Почекай іще мало, трішечки –
І затупають її ніжечки,
В серці щастя твоїм залоскоче,
Жити в світі оцім, ой, як хочеш.Тільки скроні твої вже засніжені,
Та проллється її слово ніжнеє –
Рідне, миле, воно і ласкаве;
Рученята бабусі простягне.Ні! Не буде нехай тобі старості!
Хай дзвенить серце в грудях від радості!
Це тому, що ти домолилася,
І нове життя народилося.
Людмила Яцура - ДОЧЕКАЛАСЯ, ДОМОЛИЛАСЯ…
ДОЧЕКАЛАСЯ, ДОМОЛИЛАСЯ…
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.