Пахне яблуком осінь,
І стежки розпливлися в тумані,
Вітер холод приносить,
Відлетіли пташки вже останні.
Та душі моїй тепло.
Зігріва її подих від літа,
Зігріва її ніжність
Й мої рідні хороші діти.
Скільки вам ще доріг
І стежинок відкрити – багато,
Але кличе поріг
І чекає матуся до хати.
Ви прийдіть на зорі,
Все забудьте – тривогу і втому,
Мої рідні сини!
Повертайтесь з дороги додому.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.