Людмила Яцура - ЧОРНОБИЛЮ БОЛІ

У кожного часу свої герої,
А біль і тривога – одна…
Та чим завинила відчужена зона,
Гріховна чим наша земля?..
Повітря здригнулось… і неба заграва,
І диму-вогню – круглий гриб…
Секунди, як вічність, у себе ввібрали
Найвищої мужності лік.
Обличчя люте атому жорсткого
Змінило навколишній світ,
Зірвало з життя, відірвало із дому…
Він – до… і після…– невідомий слід.
Гіркою сльозою умита Вкраїна,
Розкраяне серце її,
А милі місця, весною красиві,
Навіки занурено в сни.
Стояла сосна хрестом – знаком примари…
А вчора живе – уже не живе…
Накрите життя жахом атому хмари
У дзвонах біди пливе.
У дзвонах і біль, і тривога, і пам’ять,
Гудуть та стогнуть вони…
А в душах людських – скорбота та рана
Трагедії, наче війни.
А роси, як сльози квітневої ночі,
Застигли навік в гіркоті.
Чорнобилю болі… Лиш вітер пророчий
Розвіює попіл полинам самоті.