«Вечерний звон у стен монастыря...» («Подзвіння біля стін монастиря...»). Переклав М. Москаленко* * *
Вечерний звон у стен монастыря
Как некий благовест самой природы
И бледный лик в померкнувшие воды
Склоняет сизокрылая заря.
Над дальним лугом белые челны
Нездешние сопровождают тени
Час горьких дум, о, час разуверений
При свете возникающей луны.
(1914)
* * *
Подзвіння біля стін монастиря,
Немов вечірній благовіст природи...
І, сизокрила, в потьмянілі води
Схиляє свій поблідлий лик зоря.
Біліють понад лукою човни,
За ними линуть нетутешні тіні.
Година дум, гіркотний час прозріння,
Як тихо сходить місяць світляний!
(1914)
«Вечерний звон у стен монастыря...» («Подзвіння біля стін монастиря...»). Переклав М. Москаленко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.