На городі верба рясна.
Там стояла дівка красна. (2)
Вона красна та вродлива,
Її доля нещаслива. (2)
Її доля нещаслива: (2)
Нема того, що любила.
Нема його та й не буде — (2)
Розраяли вражі люди.
Розраяли-розсудили, (2)
Щоб ми в парі не ходили.
А ми в парі ходить будем,
Як любились, так і будем!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.