Торкнулись руки матері дитини…
І… спокій скрізь, казкові сни,
У них тепло і ніжність, і довіра,
В якому б віці не торкалися б вони.
Допомагають перші кроки нам робити,
Які в житті такі завжди важливі.
Не звикли ми, звичайно, їх лічити,
Але з руками мами ми щасливі.
Ні! Не прості ці материнські руки,
Бо дарували теплий нам обід…
Не вистачає їх, коли розлука
Та скрізь лишається їх слід.
В надійності і затишку їх сила,
У квітах, що торкаються зорі…
Які ж ви, руки матері, красиві!
З чим вас зрівняти ще мені?
А з чим зрівняти? Мабуть і не знаю.
Їх неповторність бачу знов і знов.
Єдині, ту магічну силу мають,
Яка зоветься віддана любов.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.