О, музо! Звідки ти летиш,
Пронизуючи вранішні вогні?
Метеликом тендітним ти тремтиш,
Неспокій у душі даєш мені.
Чи між зірок можливо ти живеш?..
А все ж і тут, моя, земна,
Слова в думки мої несеш
І відкриваєш нові імена.
Знайду в собі для тебе я тепла,
Тобі довіку буду вірна,
З тобою подарую світ добра,
Перед тобою щира і покірна.
Не засуди мене лишень прошу,
Коли я часом, зовсім ненароком
Минуле, як вогонь розворушу,
Побачивши історії уроки.
Для тих, хто має душу напишу:
Було, як є, і що із нами буде…
О, музо! Із тобою я спішу
Життя зробити краще людям.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.