Все сталось швидко й непомітно
й тільки тоді, як прийшло літо.
Тебе раніше не помічала
й про почуття твої не знала.
Але коли про все дізналась,
теж полюбити намагалась.
Багато болю спричинила,
дала надію й відпустила.
Всі ночі плакала,страждала,
у серці біль свою плекала.
Та в один день,в одну хвилину,
я зрозуміла - не покину.
Тебе покликала й чекала,
що говоритиму, не знала.
Прийшла та мить,
вона настала.
Тряслися руки, серце билось,
із очей сльози покотились.
Слова пропали, вся тремтіла,
але сказати так хотіла,
що я помилок наробила.
Ось подивилася на нього
і так хотілось лише того,
щоб підійти та обійняти,
забути все й поцілувати,
Й про все що думала сказати.
Так, я зуміла це зробити,
було все важко говорити
та я сказала, я зуміла
і врешті-решт я зрозуміла,
що бути з ним лише хотіла.
Своє кохання відшукала,
такого ще в житті не мала.
Тепер лише ним дорожу,
у вірнім серці бережу!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.