Саша Шевчук Vacuum Cleaner (друга збірка)

СПИРТОВОЗИ

Вони рано старіють,
Нервують, п`ють і курять.
Ці в міру цинічні жінки
Нелегально перевозять

Крізь усі, існуючі в світі, кордони
Горілку і цигарки,

Бо треба якось жити.

Знову і знову з самого рання
Пакувати, перев`язувати скотчем пачки,
Замотувати в одяг, ховати пляшки,

Бо треба якось жити.

А там якось пронесе,
Може знайдуть не все,
«Пропустіть пані, в нас роботи нема,

а діти їсти хочуть».
«То не моя вина».
«Ми мусимо так чинити»,

Бо треба якось жити.

За бакси, євро, злоті
Власним життям платити
Засинаючи в темних купе і автобусах
З усіх сил вірити в те,
Що колись можна буде

Просто жити.

***
АЛКОГОЛЬНА ВІЙНА
Прокидаючись у чужих ліжках,
На лавках і в смердючих ліфтах
Він ясно розумів,

що ця війна ніколи не скінчиться,
Знов в атаку треба йти,
Допоки наливають по вінця

пластиковий стакан.

Пора б було би зупинитися,
Оженитися , бо давно вже не пацан,
Однак, на що тоді ловити китів і дельфінів,
Які косяками плавають у темних венах?

Але кожного дня, що б там не було
Неодмінно
Брав олівці й папір
І йшов малювати старі дерева в парку.
Стійкий олов`яний солдатик
Спочатку помирати у розпечених пісках,
А потім стояти безногим з торбою в руках
Випрошуючи милостиню на базарі –
Наші владці швидко забувають

своїх ветеранів –
Вони ж бо їх туди не посилали!

У нас взагалі якось так,
Що ніхто ніколи не винен!
А ти і досі повинен
Оберігати – відстоювати свої рубежі,
Ховати однополчан-товаришів,
І з дня в день за комір перетягувати своє тіло.

Але сірому натовпу

посміхаються прокурені вуса,
Стояти, заглядати в очі,
Сонце відбивається в потемнілих орденах
Все прекрасно!

***

ВІРШ ПРО НЕЩАСЛИВЕ КОХАННЯ
От візьму і здохну без тебе,
Відморожу собі зимою вуха,
Вдавлюся своїми шкарпетками,
Об`їмся трагічно налисниками,
Щоб ти, зараза, знала,
Якого мужчину отак втратила!

***

Такі неймовірні небеса,
Безкінечні дороги,
Жовті ліхтарі відбиваються у моїх очах
Я сміюсь усьому світові,
Увесь світ всміхається мені,

Все буде добре
Я знаю.