Я покохала ті зелені очі,
Які у снах являлися мені.
І я щасливою була щоночі,
А прокидаючись вмирала на Землі.
Та він не знав про те моє кохання,
І при розмові чув лише одне зітхання.
Промовити я щось була не в змозі,
А він на мою гордість нарікав…
Та де ж та гордість, коли світ не милий,
Коли від смутку очі всі в плачу…
А він для мене лиш такий єдиний.
За марні сльози немає вже жалю!
Я покохала ті зелені очі,
Які б в коханні зізнавалися мені.
І ми б щасливими були щоночі,
Та не змогли ми бути разом на Землі…
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.