ВОНА знала ЙОГО вже давно
І не дружба їх просто в’язала
Щось між ними незвичне було
Що «коханням» ВОНА називала
Щось між ними таємне жило
Та ВОНА лиш одна це вбачала
Дарувала ЙОМУ все тепло
І всю ніжність, яку лише мала
А ВІН просто кохати не вмів
Не бажав своє серце відкрити
Зрозуміти ЇЇ не зумів
І без НЕЇ продовжував жити…
В НЬОГО друзі були, було все
Чого можна лише побажати,
А ЇЙ треба було лиш одне –
Щоб зумів ВІН її покохати!!!!
Щоб устами торкнувсь ЇЇ губ
Пригорнув ЇЇ ніжно до себе ,
Щоб відчув теплоту ЇЇ рук
Прошептав: « Я не можу без тебе!»
… Проминули роки і ВОНА
Зовсім інше кохання зустріла
Повернулась в життя, ожила,
Та забути ЙОГО не зуміла…
А ВІН з часом лише зрозумів,
Що без НЕЇ не може прожити
ВОНА щастя, яке не зумів
У руках своїх ВІН залишити!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.