Нона - Сон

СОН

Їй вчора снився дивний сон,
Немов вона і він...їх двоє
І сонце сяє лиш для них,
І голуб в озері милується собою.
Та згодом небеса прорізав грім,
Вона здійнялась вгору вогненним драконом,
Усю ту дивну тишу зламав страшний крик
І навіть озеро завило диким стоном.
Вона літала вгору, вниз,
Не знала як, куди подітись?
А він стояв прикутий до землі,
Ніби, чекаючи ту мить з вогнем зустрітись.
Вона ж і знала, що цим може закінчитись,
Вона ж і знала, що їм разом не судилось.
Та все-таки чомусь переступила
І серце перший раз у такт забилось.
Тепер усе життя самотнім тим драконом,
Але їй байдуже вона була разом із ним,
Хоча й недовго те було найбільше щастя,
Але змирилася вона ж була із ним...