Я бачу дні в твоїх очах,
Шепочуть мені: «Зупинись»,
Я чую біль у своїх снах,
За це ти на мене не злись.
Я хочу більше сонця там,
Де темрява тільки росте,
Я можу цвіт принести нам,
Та довкруж каміння пусте.
Я буду ділитися ніжним теплом,
Та топчеш його під ногами,
Не можу я вже напиватися злом,
Та демони й досі між нами.
Я вмію вплітати слова у вузли,
Та очі твої висихають,
Я вчуся літати, та ті, що повзли,
У небі моєму літають.
Я знаю тернистість життєвих доріг,
Та карти не маю своєї,
Я мрію багато, ще більше не зміг,
Немає картини твоєї.
Я хочу, я можу, я знаю, я буду,
Не здамся, не впаду, не вмру, не забуду,
Бо голос твій і досі десь лунає,
Мене на ринг суровий викликає.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.