Пам ятаю вперше, зустрів я тебе
Йшов дощ сірий, і все було сумне
А ти як квітка, серед зів'ялого поля
Йшла назустріч, освітлюючі собою все довкола
Лице ясне, і очі в тебе, мов зорі
І краплі сірого дощу, зробила ти прозорі
Ти посміхнулась, і вийшло сонце із-за хмар.
Мені здалося, що весь світ ніби оживав
Я чув кожен удар свого серця,
А воно, як ніколи, сильно й швидко
б' ється
А ти все ближче, і сильніше б' ється сердце моє
Я дивлюсь тобі в лице, з якого світлом б' є
Та ти пройшла, сором' язливо відвернулась
І лиш на останок оглядаючісь ти обернулась
Грайливо дивлячись ти посміхнулась
Але пішла. Я тоді засумував.
Ту ясну мить ніколи не забував
Чому не підійшов тоді я до тебе,
Коли дивився в очі сині, як небо?
* * *
Йшов час. А біль за нею по серцю б' є
Ось вже хмар нема і дощик не ллє,
І вже надію загубив, що тебе побачу
Аж раптом ти ... душа від щастя плаче
Ти - як тоді - гарна та неймовірна
І хвилини попливли для мене повільно
Я задивився на тебе як і перший раз
О, Боже, як довго йшов час
Але зараз, я її не пропустив
Я підійшов... погляд опустив
А вона дивилась мені ніжно в очі,
Ніби щось сказати дуже хоче
Але не встигла, я взяв її за руку,
Від її вуст не пролунало ні звуку
І те про що думав, сказав...
Пробач... я тебе... покохав...
Гарні слова... Перші почуття - це здорово)))
ВідповістиВидалити