«Не парся!»
Холодний дощ прикриє сльози,
Сухе вино вгамує біль,
Мій тихий плач заглушать грози,
Тебе ж забере заметіль.
Осінній вітер листя здійме,
Його в тумани віднесе,
Ти утечеш з моїх обіймів,
А слід твій снігом замете.
Холодні стіни промовчать,
Свіча погасне серед ночі,
А я почну все забувать:
Тепло,любов і твої очі.
Тебе пробачу я, не парся,
Якось без тебе проживу,
А ти люби його, кохайся,
Та він «кохає» не одну!
гарно)і оптимістично
ВідповістиВидалити