Л.А. - Перші пуп'янки

Перші пуп'янки

Пишу…Пишу і згадую Тебе
Чому моя душа така ранима
Хотіла будь я сильною та не зуміла
Вона слабка і я це зрозуміла.

Тепер…коли любить уже не сила
Коли любов свою я розгубила
І не сказала, я тобі слова
«Люблю Тебе».

Хоча хотіла й думала
Коли тобі сказати їх:
Коли побачиш перший сніг
Чи усміхнешся запаху весни?

Чи все ж мовчати і писати?
І так скажу тобі я їх
Не раз не два, а цілий вірш
Кажу тобі «Люблю Тебе

Любов моя, зоря моя»!
Моє ти сонце з висоти,
Що дарувало сенс в житті моїм.
Та все ж я думала …пройде вже час
І знов розвіє подуми мої.

І все пройшло, забулося якось
Життя неначе знову зацвіло
Буяло, квітло, проросло.
Пустило паростки свої
З»явилсь перші пуп'янки… забутого життя

Немаючи можливості рости,
Вони померли вранені любов'ю
Один лиш погляд зародив життя,
Твоїх плодів жагучого кохання,
Яке знов вмерло…

Його не стре, не знищить вже нічого
Воно живе лиш тільки в тишині
Лиш тільки розвіту його бракує твого
«Люблю»скажи мені...скажи…

Яке йому подарує таке життя,
Що й не було, що тільки снилось
Як вмирав в останнє.
Та він не вмер не думайте не вмер
Він тільки спить…
Закрившись од усього, того
Що завдаває болю для душі.
1. 26.02.2011