андріяна - розбите серце

Буря... Як я люблю слухати твої пісні.
Вогонь... Як я люблю бачити твою красу.
Вітер... Як я люблю відчувати твою ніжність.

Я кохаю! Ти чуєш мене? Я кохаю. Знаю... Не можна. Але я кохаю... Пробач мені, гордість. Але легше зрадити тобі, чим не бачити його. Я кохаю. Я кохаю його всім серце, всім тілом, я його кохаю! Хіба це погано? Хіба це легко? Ні... Відкриваючи очі, бачити пусту кімнату і холод... Холод, він окутує мене без тебе. Тебе немає і він затягує мене у свої обійми, врятуй мене, коханий! Я живу лише заради тебе! Відчуй це, відчуй моє кохання, відчуй мою вірність! Запали своє серце моїм полум’ям. Нехай горить воно вічно! Нехай горить і не згорає, вічним полум’ям мого кохання.
Я кохаю! І знаєш, я щаслива. Навіть коли не відчуваю взаємності. Я кохаю і радію , що можу комусь подарувати щастя не згадуючи і не жаліючи по це! Але чому ти не приймаєш мій подарунок. Я дарую тобі все, що маю. Я дарую тобі те, що є для мене найціннішим. Ти можеш отримати моє серце! Я подарую його тобі назавжди, тільки не цурайся, візьми його, як знак мого кохання...
Я кохаю! Тільки тепер я відчула, що таке справжнє життя. Кохання відточило мене, як вода точить камінь, довго і нудно... Вона катувало мене ночами, коли поринаючи у ілюзію, я молила, щоб мій сон був вічним... Там був ти, ти снився мені і я жила своїми снами і вдень і вночі...
Я кохаю! Я подарувала тобі серце... Мало? Невже? Більше в мене немає нічого, ти забрав все... Хіба... Є у мене одна цінність – моє життя. Якщо так, мені його не шкода, бо я кохаю. Смерть і любов не просто подруги, вони сестри! Якщо тобі мало всіх моїх дарів, забирай те що в мене залишилось! Моє життя – воно навіки твоє!
Я кохаю тебе Петрусику-котусик!.. але ти вже не мій і ніколи ним не будеш....і це правда