Людмила Яцура - КОРІННЯ

Село на нашій Україні,
Неначе писанка село...
Тарас Шевченко

КОРІННЯ

Іменоване шевченковим ім’ям,
Село в вінок весни одіте…
Йог духмяним молоком
Окутує бджолине літо …
І родить й досі груша діда,
Залишився з дитинства сак її,
А ще скоринка, щойно спеченного, хліба
Найкращі почуття пробуджують в мені.
Любов це до стежинок між дубами
Й доріг, які ведуть до трьох ставків,
До річки Кам’янки… Весною, берегами –
Тюльпанів килими і жайворонків спів.
Ще до гори, що Рідною зоветься
Кущі маслин на схилах,
І скрипить верба стара.
І курява від череди несеться,
Ще сінокосу – найщасливіша пора.
В ній неповторність і живий початок
Тих чистих мрій, бажань на все життя,
Як найсвятіший серця відпечаток
І як найбільше в світі відкриття.
Душа прекрасним з цих глибин налита,
Живе в безмежжі віри і добра,
Росою скроплена, відкрита…
Її коріння – батьківщина ця мала.
Село Тарасівка – як поклик!
І ти, чимдуж, сюди летиш…
Земля твоя – родини вогник,
В якому пломінцем гориш.
Переплелися честі перевесла
Із відданістю цій землі,
З руками, що ростили хліб
І вишивали радість,
Добро плекали у собі.
На трьох китах тримається Вкраїна –
Любові, Честі і Добра.
Ця батьківська земля – єдина,
Її початок із села.