Лілія Кориця - Скерцо на тридругих.

1.

Як стало все стало. На мить,
Здалося, що серце уже не болить.
Все стихло. І ніби у вакуум хтось опустив
Мою душу. Закатана в банку душа трилітрова
Відправлена в погріб на нижню полицю…
І тільки не спиться. То душно, то грішно.
Для тебе я стала напевно торішня?
Я лишня. А кров мені добре пасує.
Напевно для тебе мене не існує?
Я третім сопрано не витягну соло.
Ми граєм не рондо.
Ми
Ходимо
кволо
по
Колу. ..

2.
Убивство мене прикрасить…
Багряною фарбою в очі.
Безтактно. Без тактових рисок ми рискаємо
По пророчих лініях життєво важливих органів.
Обрізати, вигризти, випити правду й забутися.
Ти мене не пробачиш цієї осені.
Я мушу її позбутися.
Убивство мене спотворить!
Заллє солодким отруєним подивом
Лоно її розкутості.
Я знову можу забутися і втратити орієнтацію в просторі..
Просто постій поряд. На трьох видали два посвідчення.
Засвідчи свою прив’язаність небу.
На трьох тільки одне треба
Слово,
Подих,
Рух…
3.
Я давно не виходила на вулицю.
Небо хмуриться, тулиться боком до мого берега.
Звечора було холодно. Значить завтра буде голодно
Горобцям і синичкам. І нам. Нам за звичкою не без пам’яті
Хтось розкаже про втрачену паузу.
Я тобі шепотітиму казочку про кохання землі з невагомістю.
Я так слізно розлучена з совістю.
Хоч і були конфліктною парою.
А ти карою на мою голову опустився,
Утратив інерцію. Заспівати не вдасться у терцію
Скерцо
у три
голоси…

4.09.2012р.