Людмила Яцура - до віршів М. Чернявського

До вірша М. Чернявського «В степу цвітуть маки червоні...»

***
Не в небуття, а в промінь світлий
Злетів твій маковий листок…
Та радості земної теплий вітер
Все дихає любов’ю строф.

До вірша М. Чернявського
«Степовий ранок»

***
Немов вуаль скидає з себе
Нічної тиші покривало
Уже багріє ранку небо,
Дарує сонячну заграву.
А степ ще спить,
Цей степ віків…
За що люблю його?.. За мить,
Який дарує в цьому світі,
Що є життя, в нім є чому радіти,
І дякувати Богу, що тут я
І мову солов’їну знаю я.
О, степ! Безмежжя простору ти сила,
Торкаєш струн, – орган душі…
Даруєш мрій щасливі крила,
Думок-птахів несеш вірші.