mikolachat - Морозний ранок

Цибатим лосем помежи гілок
Тріщить у лісі морозець звитяжний.
Струмком парує дух його розважний
Над серпантином заячих толок.

Промерзнув став – закляк від ліпоти
Сохатих вій у срібному уборі.
Схиливсь комиш залюблено в покорі,
Листом зашамкав оду хрипоти.

Лілейний звір, ударами копит
Шугнув рудавих осені куріпок.
Ті, зойком розпорошили очіпок,
Листвою кленів полишивши скит.

Лосиний слід, у вранішній зорі
Хурделить сніг, здіймаючи до висі.
Волотки вух наляканої рисі
Іскряться в діамантовій марі.