Валерію Харченку, кришталевому кобзарю
Кобзо! Вірна подруго моя!
Це тобі думок моїх довіра.
Я без тебе – сокіл без крила…
Ти моя Надія, моя Віра!!!
Розкажу я струнам сни свої,
Кожній струмінь чистий спозарання,
А мої думки, мої рої,
Наче зорепад душі кохання.
Посміхнися, кобзо і заплач,
Затужи і засумуй відкрито,
Ти моя не втрата сподівань,
Ти моє ще тепле, ніжне літо.
Кобзо! Моя світла далечінь,
Щастя мить – вишневі наші весни!..
Збережу любові неба синь...
Ти – в мені, і я в тобі воскресну.
20.01.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.