В скорботі люди… В скорботі небо…
І хто розкаже, чому так треба?..
Війна палає… страшній заграва…
За землю нашу полеглим СЛАВА!

І право жити, воно велике,
Так хто посмів так його лишити.
Бездушна підлість у серце цілить,
Та нам стояти за вищі цілі.

Не можна щоби ТАКА держава
В багні погрузла із криміналу.
Народ наш світлий і в світлі жити!
Хто ще не може це зрозуміти.

Коли втрачають гаранти розум,
То гинуть люди і ллються сльози.
Чи нам потрібен життя неспокій
На землі нашій чужинські кроки,

Чужинські кроки, кулі безжальні?
Бої рішучі, а чи останні…
Царі безчестя і зради каша.
Війна – це горе. Провина – ваша.

Дуже терниста у нас дорога.
ЄДНАЙМОСЬ, ЛЮДИ! ДО ПЕРЕМОГИ!

20.02.2014 Людмила Яцура