Легкими дотиками пальців,
Я відчуваю щось прекрасне.
Лише секунди цього часу,
І відсмикнути руку вчасно.
Щоб не ввійшло у мене сильно,
Так, щоби там не залишилось.
Забути все що відчуваю.
І те як сильно серце билось...
Повільно наче в павутинні,
Неначе в стрічці чорно-білій.
Мелькають тіні, світлі, милі...
Щоб все забути треба сили.
Несу себе, життя зітхає,
І небо грає різні пісні...
Чому ж так попри все погане,
Думки і спогади так чисті?
Десь там далеко у мені,
залишилась частинка світла.
Це наче промінь у пітьмі.
Це як душі відкриті вікна.
Зайдеш? запрошую, ходи..
Лише зніми взуття-минуле.
І разом створимо ми так,
про те що було щоб забула.
А зараз вітерець весни,
Тобі у цьому допоможе.
Хоча й говорять про цю пору,
і вірю що вона це може..
Олександр Поліщук
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.