У величнім вінку України,
Зоресяйна, відкрита вітрам
Українського степу перлина –
Калиновий козацький наш край.
Придніпров’я повінчана пташка,
Веселкового краю зоря,
Вірна степу дівчина-ромашка –
Доленосна, квітуча, жива.
Приспів: Межівщино! Межівщино!
Ти у серці одна єдина!
Межівщино моя! Чисті роси!
Цвіт калини у слави косах!
Тебе роки, мій край, гартували.
Із небес пам'ять-спів журавлів…
Це ж для тебе моя, Межівщино,
Я сплітаю вінок вдячних слів.
Душу чисту тут будять світанки
З променистим бажанням добра.
Межівчани мої! Межівчанки!
Благодаті одна сторона.
Тут співає душа, серце гріє,
Хлібом-сіллю у щедрості край,
А у праці досягнення мрії,
Якщо сієш, то є урожай.
Роду нашому квітнути вічно,
Не забута ця Богом земля,
Розцвітає, як дівчина-вишня,
Зорі чують і знають ім’я.
13. 04. 2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.