А зовсім поруч війна,
Лягли на землю дими,
У чорній хустці вона,
А навкруги полини…
І щебет птахів весни
Дитини плач перебив.
Чи тато прийде у сни,
Життя він недолюбив…
А ген, за полем – межа,
А там – суровий Донбас.
Чи стерпить доля цей жах,
Чи милостивий наш час?
Чия ж у цьому вина,
Щоб маки рясно цвіли?
А Україна – одна,
Ніхто її не ділив.
Бійці в спочинку лежать…
В молитві місто й село…
А ген, за полем – межа.
Ой, краще б її не було…
10.06.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.